Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      Одного разу принц поїхав із друзями в ліс на полювання. У мисливському азарті він так заглибився в хащу, що не помітив, як загубив з очей своїх товаришів. А коли отямився, уже сутеніло й ніде не було видно ні душі.

      Засмучені повернулися додому його товариші й повідомили королю, що принц десь зник. Батьки зараз же оголосили всюди, що той, хто знайде принца Хліні й допровадить його до палацу, одержить півцарства. Три дні сотні кращих мисливців із хортами обшукували кожний куточок заповідного лісу, але все було марно – принц як у воду впав.

      Незабаром чутка про зниклого молодого спадкоємця дійшла й до хатини бідного мисливця. Сігні загорнула у вузлик окраєць хліба, узула на ноги черевики на товстій підошві й вирушила на пошуки. Через якийсь час прийшла вона до густого лісу. Скраю лісу була глибока-глибока печера. Сігні, недовго думаючи, рішуче зайшла в печеру. І що ж вона там побачила?

      Усередині стояли два величезні ліжка. Покривало на одному з них було з чистого срібла, а на другому мерехтіло золотом. На подушках із небесно-блакитного шовку були виткані тонкою пуховою ниткою білосніжні лебеді, а навколо них було написано якісь дивні слова. Зачарована такою красою, Сігні застигла на місці, і раптом, придивившись, вона побачила на одному з ліжок принца, що спав. Це був Хліні! Вона кинулася до нього й щосили почала термосити, але Хліні не прокидався. Раптом зовні почувся шум, і Сігні ледь устигла сховатися за дверима, як у печеру вскочили дві страшні відьми. Одна з них, потягнувши носом, закричала моторошним голосом:

      – Фу-фу, пахне людським духом!

      Молода відьма заперечила їй:

      – Що ти, це наш маленький принц.

      Потім вони підійшли до ліжка, на якому мирно спав Хліні, і прокричали, щоб він хутчіше прокидався, бо й так уже надто довго спить.

      Виткані на подушках лебеді раптом ожили й заспівали, і принц Хліні розплющив очі. Тоді молода відьма підбігла до нього й запитала:

      – Принце, ти зголоднів?

      – Ні, чаклунко, – відповів принц.

      – Принце, – знову запитала відьма, – ти одружишся зі мною?

      – Ні, чаклунко, не одружуся.

      Відьма просто позеленіла від злості й прокричала закляття присипляння.

      Лебеді знову заспівали, і Хліні поринув у сон. Відьми добряче повечеряли й, зручно вмостившись на срібному ліжку, теж заснули.

      Ранком молода відьма, тільки-но прокинувшись, знову підбігла до принца й вигукнула закляття пробудження.

      Лебеді заспівали, і принц прокинувся.

      – Чи ти зголоднів? – запитала його відьма.

      Принц відмовився від їжі.

      – Чи одружишся зі мною? – знову запитала вона.

      Та принц відмовився знову. Розлютована відьма наказала лебедям проспівати сонну пісню й приспати принца, а сама разом із матір’ю полетіла у своїх справах.

СКАЧАТЬ