Пастушок і король ельфів та інші скандинавські казки. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

      – Спрясти вовну й виткати з неї семирягу, – відповідає хазяйка.

      – Давай сюди свою вовну! – говорить баба.

      Хазяйка притягла весь мішок. Баба скинула його на плече, як пушинку, і каже:

      – У перший день літа я принесу тобі семирягу!

      – А як я з тобою розплачуся? – запитує хазяйка.

      – Ну, це дрібниці! – відповідає баба. – Ти повинна будеш із трьох разів угадати моє ім’я. Угадаєш – і добре, більше мені нічого не потрібно.

      Хазяйка погодилася на цю умову, і баба пішла.

      Наприкінці зими хазяїн знову запитав у дружини про вовну.

      – Не хвилюйся, – відповідає дружина. – У перший день літа семиряга буде готова.

      Хазяїн промовчав, але запідозрив недобре.

      Тим часом наближалася весна, і хазяїн став помічати, що його дружина з кожним днем стає дедалі похмурішою й похмурішою. Видно, що вона чогось боїться.

      Почав він у неї випитувати, чого вона боїться, і зрештою вона розповіла йому всю правду – і про величезну бабу, і про вовну. Хазяїн збагнув, що накоїла дружина:

      – Що ж ти, дурна, наробила! – сказав він. – Адже то була не проста баба, а скеса, що живе тут у горах. Тепер ти під її владою, добром вона тебе не відпустить.

      Якось раз пішов хазяїн у гори й набрів там на купу каміння. Спершу він навіть не звернув на неї уваги. Та раптом чує: стукає щось у камінній купі. Підкрався він ближче, знайшов щілину між каменями й заглянув усередину. Дивиться: сидить за ткацьким верстатом величезна потворна баба, ганяє човник і співає собі під ніс про те, що ніхто не знає, як її звуть. А ім’я її – Гілітрутт.

      Та знай собі тче. Зрозумів хазяїн, що це та сама скеса, яка приходила до його дружини. Побіг він додому й записав її ім’я, тільки дружині про це нічого не сказав.

      А тим часом дружина його від туги та від страху вже й з ліжка підводитися перестала.

      Пошкодував її хазяїн і віддав їй папірець, на якому було записане ім’я велетки. Зраділа дружина, та все одно тривога її не відпускає: лячно, що ім’я виявиться не те.

      Та ось настав перший день літа. Хазяйка попросила чоловіка не йти з дому, але він їй сказав:

      – Ні-ні. Ти без мене зі скесою змовилась, без мене й розраховуйся, – і пішов.

      Залишилася хазяйка в домі одна. Раптом земля затряслася від чиїхось важких кроків. Це з’явилася скеса. Хазяйці вона здалася ще більшою й потворнішою, ніж колись. Жбурнула скеса на підлогу шматок семиряги й закричала, аж стіни здригнулися:

      – Ну, хазяйко, кажи, як мене кличуть!

      – Сігні, – відповідає хазяйка, а в самої голос так і тремтить.

      – Може, Сігні, а може, і ні, спробуй-но вгадати ще раз!

      – Оса, – говорить хазяйка.

      – Може, Оса, а може, і ні, спробуй-но вгадати втретє!

      – Тоді не інакше як Гілітрутт! – СКАЧАТЬ