Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш. Барбара Шер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ негарний», ваш хід думок може бути приблизно таким: «Так… Я вдягаюся з більшим смаком, ніж вона, але он у тієї очі красивіші, а…» Трохи соромно визнати, але дуже мало хто з нас не починає грати в цю гру.

      Але що б сталося з цією системою, якби ви оцінювали й класифікували людей – а вони вас – із погляду індивідуального стилю? Припустімо, ви зустріли людей, які говорили «від імені кольору» в прикладах, наведених вище. Як би ви розмістили «за рангом» їхні відповіді? На якій би сходинці були ви в цій ієрархії? Хто був би «кращим»?

      Авжеж. Їх і зіставити не можна, не те що вибудувати певний рейтинг. Правда в тому, що люди непорівнювані. Їх неможливо порівняти, так само як не порівняєш троянди й апельсини, гори і море чи Францію й Англію. Цілком імовірно, що вам більше подобається жити біля моря, ніж у горах. А може, ви краще поїдете у відпустку до Англії, ніж до Франції. І, звісно, вам деякі люди більш симпатичні, ніж інші. Надання чомусь переваги – вагома й серйозна річ, у якій ваш стиль також самостверджується. Однак ви б явно по-дурному почувалися, кажучи, що «Англія – краща країна, ніж Франція» або «Море краще, ніж гори». Але не менша дурниця говорити, що ви кращі за Мері, але Джо – кращий, ніж ви.

      Поняття змагальності – ідея, що десь є хтось такий, як ви, тільки кращий, – неправильне. І воно заважає вам зосередитися на собі, натомість змушує концентруватися на боротьбі за відповідність хибним стандартам, орієнтованим на інших людей, – і це замість того, щоб зазирнути в себе й відкрити своє «я». Ваша індивідуальність і «незрівнянність» – єдина основа, на якій можна будувати своє життя, що приноситиме задоволення саме вам. І саме ви маєте бути задоволеним. Немає жодного авторитета поза вами, який міг би вирішувати, що правильно й добре для вас.

      Тільки усвідомивши свою унікальність, ви зможете дійсно почати цінувати й поважати себе – і поважати інших! Сприймаючи людей на основі їхнього стилю, ви інстинктивно поважатимете кожного, а вони поважатимуть вас. І це буде справжній взаємний інтерес та цікавість. Якщо ми не змагаємося один з одним – якщо нас не лякають наші відмінності або ми не займаємося оцінюванням та рейтингами, – тоді ці відмінності стають ресурсами. Я не така, як ви, і не хочу бути такою, а то не буде нікого біля мене, хто б сказав мені щось, чого я не знаю, або показав те, чого я не здатна побачити. У мене була б тільки я сама. А мені потрібні ви, тому що ви – інакші.

ІІІ. Позитивні якості та «об’єктивність»

      Коли ви говорили від імені свого кольору, чи вразило вас те, що ви могли казати будь-що? «Я червоний. Я завзятий і сердитий. Так, я цілком можу назвати себе сердитим! Я ж червоний, правда?»

      Чи не здалося вам при цьому складним сказати щось на кшталт: «Я розумний, я пристрасний, я сумний, я самовідданий»? Чи не соромилися ви?

      Це була досить прозора вправа, чи не так? Упевнена, ви одразу зрозуміли, що говорите про себе – принаймні про якусь грань своєї особистості. Якби вас попросили обрати улюблений колір іншого дня, СКАЧАТЬ