Ярмарок нічних жахіть (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ майнула по брудному борту універсала і немовби почала розчинятися в ньому. Джулі смикнуло праворуч, і то сильно. Одна масивна сідниця гепнулася на борт універа. Його поверхня подалася, а потім облягла два шари тканини і м’ясо під ними. Біль був моментальним і нестерпним. Джулі закричала, впустила телефон і спробувала відштовхнутися – майже так, немов ця машина була однією з її давніх супротивниць у боротьбі в грязюці. Її права долоня й передпліччя провалилися крізь піддатливу пліву, що була схожою на вікно. Те, що з’явилося поза нею, ледь видне крізь поволоку грязі, вже не було дорідною рукою великої та здорової наїзниці, а стало пісною кісткою з плоттю, що шматтям звисала з неї.

      Універсал почав жужмитися.

      Один легковик проїхав на південь, потім інший. Через причеп вони не побачили жінки, яка вже була наполовину всередині, наполовину знадвору деформованого універсала, як той Братчик Кролик, що загруз у Смоляному Опудальці. Не почули вони й її криків. Один водій слухав Тобі Кіта, інший – «Лед Зеппелін»[40]. Обидва свій стиль поп-музики полюбляли вмикати гучно. Її почув Піт Сіммонс у ресторані, але ніби з далекої відстані, наче якесь згасаюче відлуння. У нього стрепенулись повіки. Потім крики припинились.

      Піт перекрутився на брудному матраці й знову поринув у сон.

      Те, що мало вигляд автомобіля, з’їло Джуліенн Вернон – одяг, чоботи, геть усе. Єдиним, що воно оминуло, був її телефон, який тепер лежав поряд із телефоном Даґа Клейтона. Потім з тим самим звуком удару ракетки по м’ячу воно знову випнулося у свою автомобільну форму.

      У конячому трейлері заіржала і тупнула копитом ДіДі. Вона зголодніла.

      4. Родина Луссіер («Експідішен» 2011)

      Шестирічна Рейчел Луссіер закричала:

      – Дивися, мамуню! Дивися, татуню! Це ж та пані конярка! Це ж її причеп? Бачите?

      Карлу не здивувало те, що першою, хоча вона й їхала на задньому сидінні, цей трейлер побачила Рейч. Рейч мала найгостріший зір у всій родині; ніхто інший і зблизька не був у цьому їй рівнею. «Зір-рентген», – інколи казав її батько. Це був один із тих жартів, які не є цілком жартами.

      Джонні, Карла і чотирирічний Блейк, усі вони носили окуляри; усі з обох сторін їхньої родини носили окуляри; навіть Бінго, сімейний собака, ймовірно, їх потребував. Бінго незрідка з розгону натикався на сітчасті двері, коли бажав вибігти надвір. Тільки Рейч уникла прокляття міопії. Коли Рейч була останній раз в окуліста, вона прочитала всю ту кляту таблицю для перевірки зору, навіть найнижчий рядок. Лікар Стреттон був вражений:

      – Вона могла б податися на підготовку в пілоти винищувача, – сказав він Джонні й Карлі.

      Джонні відповів:

      – Можливо, колись так і зробить. У неї точно є інстинкт убивці, коли йдеться про її меншого братика.

      За це Карла стусонула його ліктем, але правди ніде діти. Колись вона була чула, ніби між дітьми СКАЧАТЬ