Вийти з кола. Остап Соколюк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ оголене плече Кароліни. Він прокидається і водить поглядом по силуету коханої жінки, що огорнутий серпанком ранкового сонця. Нахиляється до неї і цілує у шию. Чує її поривчасте дихання.

      – Моя найдорожча? Щось трапилось?

      Кароліна схлипує.

      – Каролінко, сонце моє, що таке?

      Королева повертається до нього. Очі у неї заплакані, але голос стриманий і твердий.

      – Вчора, під час балу, герцог Шандор де Руанський зізнався мені у коханні і запропонував зробити дитину. Заради блага королівства.

      – Єсно. Все єсненько, – Єрко так і не отримує відповіді на своє запитання – Марек прикутий поглядом до пейзажу за вікном.

      Карета мчала по дорозі, відчайдушно підстрибуючи, і візник, здавалося, давно забув, який «цінний вантаж» він перевозить. Загін вершників, що супроводжував короля, також не відставав. На чолі охорони був сам Геральд – найкращий рицар у королівстві.

      Дорога вивела ескорт до величезної садиби герцога де Руанського. Карета різко повернула і попрямувала вздовж високої загорожі. Від повороту пасажири мало не обнялись. Єрко кинуло на Марека, і він трохи зніяковіло поспішив повернутись на своє місце.

      – Пробачте Ваша Світлосте, але тут таке діється, що я просто не винен, – розвів радник руками.

      Марек коротко кивнув Єрко. У цю ж мить Казимир висунувся у вікно і подав знак вершникам. Геральд осадив коня і підняв руку. Загін миттєво відреагував на команду ватажка і спинився. Охоронці провели поглядами карету, що уже наближалась до воріт маєтку герцога.

      – Наш візит цілком анонімний? – хмикнув Єрко.

      Він знову не дочекався відповіді, але для радника воно й не було потрібно. Єрко ще вранці все втямив, коли вони сідали в карету без королівського герба і брали іншого візника. Радник розумів, чого хоче Марек, але й знав помилку, якої він допустився.

      Вартовий біля воріт помітив екіпаж, що стрімко наближався до володінь герцога. Якийсь час він напружено вдивлявся в карету. Зненацька воїн гукнув щось хлопчикові, котрий стояв поруч, і той рвонув з місця.

      Марек помітив, як фігура хлопчика відірвалась від воріт і чимдуж побігла до будинку герцога. Наче посильний мав якусь страшну звістку.

      – Вони вгадали, що це я?… – замислено пробурчав король.

      – Якби хтось питав мене, то я би відповів, що нас видає українська вишивка на кареті, – промовив Єрко і нарешті заслужив уважний погляд Марека.

      – Так, ми не взяли карету із королівським гербом, але де в королівстві ви ще знайдете карету із українським орнаментом? Окрім того, коні. Таких прекрасних коней, як при дворі… – Єрко розвів руками, завершуючи таким жестом свій інтелектуальний тріумф. – Ви самі розумієте.

      – Ти правий, Єрко, – знітився Марек VII. – Надто багато емоцій…

      – Без емоцій людина ніщо, але й емоції перетворюють людину в ніщо. Нічого не вдієш, – лукаво промовив радник.

      Нарешті оскаженілий візник спинив карету біля воріт СКАЧАТЬ