Невідоме Розстріляне Відродження. Антология

Чтение книги онлайн.

      Я не забуду, як ви співали,

      Зелені трави в Купайлин день!

      Було повітря у день Купайли

      Все золотеє від їх пісень…

      Що ви робили цієї ночі?

      Куди дивились, що ви – такі?

      Яке це диво відбили очи,

      Такі прекрасні, такі палкі?..

      Я за рікою вже нас стрічало

      Привітом місто у злоті бань…

      Повстаньте, люди, у день Купайли!

      Прокинься, місто, в піснях повстань!

      Написав: – До побачення, друже! —

      Це останній вихід зі сцени…

      І ось в газетах, в калюжах

      Загриміли: Сергій Єсенін!

      Хтось напевне матиме спокій,

      Піде в завтра, в позавтра і далі…

      Це і все. Скандаліст синьоокий

      Свій останній скандал одскандалив…

      Не в московських вулицях хитрих,

      Як гадав, умерти судилось,

      По яких ходив у циліндрі,

      Щоб овес в нім носити кобилам…

      Не в шинку знайомім і буйнім,

      Де було так бездумно жити,

      – Де з бандитами – питво отруйне,

      Де повіям – поезій квіти.

      Ні, покликало інше місце,

      Щоб зірвати останнє з губ цих, —

      П’яниць і кокаїністів,

      Божевільних і самозгубців…

      І слова, божевільні від крови,

      …Тільки кров’ю рука напише:

      «В цьому світі вмирати не ново,

      Але й жити теж не новіше…»

      І твоє рязанське колосся

      У кривавій одбилось калюжі…

      Синьоокий, злотоволосий,

      Прощавай… До побачення, друже!

      Дні летять, як зграя журавлів,

      Гострим кутом дивляться вперед…

      Бур’янами п’ють вуста землі

      Запашних дощів прозорий мед.

      Літо-молодиця із серпом

      З жнив вертає в голубу сутінь…

      Рук смуглявих втомлений валом,

      І стрункого стану довга тінь…

      Літо-молодице молода!

      У задумі на плетінь схились;

      Нерухома у ставку вода

      Не колише ряски сонних слів…

      Слухай, літо, золоті слова,

      Повня сил і щастя навкруги!..

      Що тобі і як тобі співать

      Мушу я від повні і снаги?

      Соняшник на захід аїр втопив,

      У вогняне коло свій привіт…

      Хто тебе і як тебе навчив

      Так сприймати журавлиний літ?

      Завтра зранку – знову на жнива,

      І тебе пізнають колоски…

      Слухай, літо, золоті слова,

      Повня сил і щастя навкруги!..