Невідоме Розстріляне Відродження. Антология
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Невідоме Розстріляне Відродження - Антология страница 33

Название: Невідоме Розстріляне Відродження

Автор: Антология

Издательство: Фолио

Жанр: Биографии и Мемуары

Серия:

isbn: 978-966-03-7531-4

isbn:

СКАЧАТЬ була цілком задоволена. Цілі дні за допомогою Марійки вона шила чепчики, укривальця, міряла, примірювала й вираховувала, що в неї на зиму буде дитина.

      Дмитро був чоловік куди кращий за Петра. Він розумів, що тепер треба бути солідним. Став твердою ногою на посаді і мріяв незабаром посісти місце секретаря в місцевій газеті (17-й розряд).

      Ніна почувала себе більш упевнено і тепер вона питання поставила руба.

      – На два місяці поїду на відпочинок. Ти ж обіцяв тоді, пам’ятаєш? Ну, а тепер, то вже й говорити нічого.

      Дмитро погодився і вона щомісяця брала у нього тридцять карбованців і ховала в найдальший куток.

      Крім всього цього, у них була ще одна новина: купили гарну обстанову, а Дмитро спромігся влаштувати в себе телефона.

      Погано було лише одне. Ніна мусіла вийти з комсомолу, бо Дмитро хотів, щоб у нього була гарна, здорова дитина.

      – Нам тепер потрібні здорові діти, – казав він.

      На Ніну трохи нарікали за те, що вона відійшла від громадського життя, але це нічого, бо зате Дмитро в партії був активістом.

      II

      Марійка вже чотири місяці живе в Катерини. Стала вона тепер мовчазна й сувора. Приходить з роботи й удома сидить. Данила уникає, не говорить з ним, а коли не приходить довго, – нервується. Той забігав частенько, але теж ніби боїться залишатися з нею на самоті. Катерина тривожно стежила за ними й сказала раз:

      – Що ви, Даниле? Вас Марійка чекає, болить вся, а ви не гаразд робите.

      – Та я ж забігаю до вас.

      – Треба прийти, а не забігати.

      – Я, – почав Данило і заговорив швидко-швидко, – я не знаю… Хочеться іноді поцілувати її, а потім вийняти гроші, на стіл покласти: на, за труди. Я боюся себе… Це паскудство, я знаю.

      – Ех, ви, а що на суді казали?

      – Що суд? От мені суд, – вдарив себе в груди.

      – Як урочисто… Ви себе любите, а не її.

      – Може.

      Ввійшли Галя й Марійка.

      – От і купили. А!.. Данило!

      Данило підводиться і вклоняється до всіх. Марійка мовчки дивиться вслід, а Катерина:

      – Де були?

      – До Ніни ходили.

      – Як живе вона?

      – Добре, здається, – каже Галя, а Марійка підводить очи і говорить злим, тремтючим голосом:

      – Де там… Аборти й аборти, а Дмитро до проституток ходив, – і запнулася.

      Катерина загладила:

      – Ну, час годувати дитину, вже й так спізнилися на півгодини. Дивись, Галю, не буду пускати, – ти ж тепер Соропкоп ходячий…

      А Марійка вперто:

      – До проститутки ходив, а Ніна знає й сміється: «А що йому робити, коли я не могла». От, Ніна гадала мати на зиму дитину, а тепер знову…

      – Кинь, Марійко!

      – Ходив. А Ніна вираховувала, що на ті гроші цілий місяць на курорті можна жити… – і заплакала…

      А Катерина знов балакала з Данилом. А Данило:

      – Ви СКАЧАТЬ