Чорний обеліск. Тріумфальна арка. Ніч у Лісабоні (збірник). Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Коли він прибуде, люди вже не зможуть пригадати, хто саме бив столяра. Так воно вже ведеться.

      Бесте лежить у тісних сінях свого будинку. Біля нього валяється роздертий прапор республіки. Перед будинком стоїть купка людей. З залізної гвардії не видно нікого.

      – Що тут трапилось? – питає Дебелінг поліцейського, який стоїть біля дверей із книжечкою для нотаток у руці.

      Поліцейський починає доповідати.

      – А ви при цьому були? – питає Дебелінг.

      – Ні. Мене покликано потім.

      – Гаразд. Значить, ви нічого не знаєте. Хто був при цьому?

      Люди мовчать.

      – Ви не посилаєте по лікаря? – питає Ґеорґ.

      Дебелінг неприязно дивиться на нього.

      – Хіба це необхідно? Трохи води…

      – Необхідно. Він помирає.

      Дебелінг швидко обертається й нахиляється над Бесте.

      – Помирає?

      – Помирає. В нього велика кровотеча. А крім того, може, ще й кістки поламані. Схоже на те, що його скинули із сходів.

      Дебелінг міряє Ґеорґа Кроля довгим поглядом.

      – Поки що це лиш ваше припущення, пане Кроль, не більше. Стан Бесте визначить окружний лікар.

      – А хіба сюди, до нього, не покличуть лікаря?

      – Це вже дозвольте вирішувати мені. Поки що я тут староста, а не ви. Поїдьте по доктора Бредіуса, – звертається він до двох хлопців з велосипедами. – Скажіть, що трапився нещасний випадок.

      Ми чекаємо. На одному з велосипедів прибуває Бредіус. Він зіскакує на землю, заходить до сіней і нахиляється над столяром.

      – Він помер, – заявляє лікар, підводячись.

      – Помер?

      – Так, помер. Це Бесте, правда ж? Той, у якого прострелена легеня?

      Староста розгублено киває голобою.

      – Так, Бесте. Про те, що в нього була прострелена легеня, я не знав. Може, це з переляку… В нього було слабке серце.

      – Від цього не буває кровотечі, – сухо заявляє Бредіус. – Що тут сталося?

      – От ми саме й виясняємо це. Прошу залишитись тільки тих, хто буде свідчити. – Він дивиться на нас з Ґеорґом.

      – Ми ще повернемось, – кажу я.

      Разом з нами йдуть майже всі люди, які стояли біля будинку. Мало хто захотів стати свідком.

      Ми сидимо в «Нідерсексішер Гоф». Я давно не бачив Ґеорґа таким розлюченим. Заходить молодий робітник і сідає біля нас.

      – Ви там були? – питає Ґеорґ.

      – Я був при тому, як Волькенштейн підбурював людей зірвати прапор. Він називав це «стерти ганебну пляму».

      – А сам Волькенштейн брав участь?

      – Ні.

      – Ну звичайно. А інші?

      – На Бесте напала ціла зграя. Усі були п’яні.

      – А потім?

      – Мені здається, що Бесте почав оборонятися. Вони, звичайно, не хотіли його зовсім прикінчити. А вийшло так, що прикінчили. Бесте намагався втримати прапор, і тоді вони скинули його зі сходів. Можливо, ще й кілька разів надто СКАЧАТЬ