Название: Під куполом
Автор: Стівен Кінг
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Научная фантастика
isbn: 978-966-14-8642-2, 978-966-14-1025-0, 978-1-4391-4850-1, 978-966-14-8639-2, 978-966-14-8643-9, 978-966-14-8641-5
isbn:
Лінда вийшла на сходовий майданчик, підперізуючи білий махровий халат. Побачивши її, Одрі знов гавкнула. Прозвучало це, як «геть-з-мого-шляху».
– Ану перестань, Одрі! – прикрикнула жінка, але Одрі промчала повз неї, штовхнувши її в ногу так сильно, що Лінда аж поточилася на стіну.
А собака побігла коридором у бік дитячої спальні, де все ще було тихо.
Лінда теж видобула з кишені халата ліхтарик.
– Що це тут таке коїться, заради всього святого…
– Гадаю, краще тобі повернутися до спальні, – відповів їй Расті.
– Чорта з два!
Вона побігла по коридору, випереджаючи його, тонкий яскравий промінь стрибав перед нею.
Дівчаткам було сім рочків і п’ять, вони нещодавно увійшли в той період, що його Лінда називала «фазою жіночої секретності». Одрі вже стала на задні лапи перед їхніми дверима й почала шкрябати їх пазурами.
Расті наздогнав Лінду в ту мить, як вона прочиняла двері. Лінда влетіла всередину, навіть не кинувши погляд на ліжко Джуді. Та їхня п’ятирічна донька спала.
Не спала Дженілл. Але й не прокидалася. Тієї ж миті, як два промені зійшлися на ній, Расті все зрозумів і вилаяв себе за те, що не второпав раніше того, що відбувається – того, що, либонь, триває вже від серпня, а може, й від липня. Бо те, чим дивувала їх Одрі – оте скиглення, – було добре задокументовано. Він просто не помічав правди, хоча вона зирила йому прямісінько у вічі.
Дженілл, з розплющеними очима, в яких виднілися лише білки, не билася в конвульсіях (слава Богу й за це), але тремтіла всім тілом. Вона зіштовхнула з себе ковдру ногами, мабуть, на початку приступу, і в подвійному світлі ліхтариків він побачив вологу пляму на її піжамних штанцях. Пальці в неї ворушилися так, ніби вона розминалася перед тим як заграти на роялі.
Одрі сіла біля ліжка, захоплено-уважно дивлячись на свою малу хазяєчку.
– Що це з нею? – скрикнула Лінда.
На іншому ліжку заворушилася Джуді.
– Мамуню? Вже сніданок? Я запізнилася на автобус?
– У неї епілептичний припадок, – промовив Расті.
– То допоможи їй! – заплакала Лінда. – Зроби що-небудь! Вона помирає?
– Ні, – відповів Расті, та частина його мозку, що зберегла здатність до аналізу, підказувала, що це майже напевне тільки малий епілептичний припадок – як і всі, що могли траплятися в неї раніше, інакше б вони про це вже дізналися. Але все сприймається по-іншому, коли таке відбувається з твоєю рідною дитиною.
Джуді сіла в ліжку, розкидавши навсібіч свої м’які іграшки. Очі в неї були широко розплющені від переляку, дитина не вельми зраділа, коли Лінда вихопила її з постелі й притиснула СКАЧАТЬ