Вступ до психоаналізу. Зиґмунд Фройд
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Вступ до психоаналізу - Зиґмунд Фройд страница 9

СКАЧАТЬ рушить по сумному сліду,

      На власні очі бачити, ідіть.

      (Хоче відпровадити його.)

      Квестенберґ

      Куди? Навіщо?

      Октавіо (квапливо)

      До неї!

      Квестенберґ

      До…

      Октавіо (поправляється)

      До герцога! Ходімо…

      Октавіо хотів сказати «До нього», до герцога, але помилився і виказав своїми словами «До неї» принаймні те, що дуже добре знає, від кого походить той вплив, який змусив молодого героя вихваляти мир.

      Ще виразніший приклад спостеріг О. Ранк у Шекспіра. Він знайшов його у «Венеціанському купцеві», в славетній сцені, де щасливий коханець має вибрати одну з трьох скриньок, і я, мабуть, учиню найкраще, коли зачитаю вам короткий витяг із Ранка.

      «Поетично надзвичайно добре мотивовану і технічно блискуче застосовану мовну похибку, що, як і словесна похибка, котру знайшов Фройд у «Валенштайні», свідчить, що письменник добре знає механізм та сенс цієї похибки і приписує таке розуміння й слухачам, ми бачимо в Шекспіровому «Венеціанському купцеві» (III дія, 2-а сцена). Скутій у виборі чоловіка волею батька, що хотів визначити його жеребкуванням, Порції досі щастило уникати всіх нелюбих її серцю женихів. І коли нарешті в Бассаніо Порція побачила чоловіка, якого і справді покохала, то вже боїться, що й він обере не ту скриньку. Найрадніше вона б йому сказала, що навіть і тоді його кохатиме, але її стримує присяга. Героїні з цим внутрішнім роздвоєнням поет вкладає у вуста такі слова, з якими вона звертається до свого бажаного жениха:

      День-два заждіть, прошу вас, не хапайтесь…

      Невдало зробите ви вибір – я

      Не зможу бачитися з вами більше.

      Тож почекайте! Каже щось мені

      (Хоч не любов, звичайно), що нізащо

      Вас втратити я б зараз не хотіла…

      …Зробити вибір я б навчила вас,

      Але тоді порушила б я клятву.

      Не можу! Хоч і гірко пожалкую, —

      Чому я, грішна, слова не зламала,

      Якщо ви візьмете не ту, що слід…

      О, як мене чарують ваші очі!..

      Вони мене надвоє поділили…

      Одна моя частина вам належить,

      А друга… також вам, чи то – мені,

      Сказати я хотіла. А проте —

      Все, що моє, – те ваше, зовсім ваше…[4]

      Якраз те, на що Порція хотіла тільки легенько натякнути, про що вона, власне, взагалі мала мовчати перед ним, а саме: що вона й без вибору зовсім йому належить і кохає його, поет із дивовижною психологічною витонченістю відверто висловлює в мовній похибці і з допомогою цього довершеного мистецького засобу вгамовує нестерпучу непевність закоханого щодо наслідків вибору і знімає напругу з глядачів».

      Звернімо увагу ще й на те, як вправно Порція кінець кінцем примирює обидва вислови, поєднані в мовній похибці, як вона усуває суперечність між ними і зрештою визнає цілковиту слушність мовної похибки:

      А проте —

      Все, що моє, – те ваше, зовсім ваше…

      Розкрити сенс похибок принагідно пощастило і СКАЧАТЬ



<p>4</p>

Переклад Ірини Стешенко. – Перекл.