Нотатки про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до Англії. Коли чоловік повідомляє місіс Мунро, що в сусідньому котеджі оселилися нові мешканці, вона розуміє, що це ті самі люди. Дочекавшись, поки її чоловік засне, жінка вислизає з дому, мчить до котеджу, щоб умовити шантажистів дати їй спокій. Нічого не домігшись, вона повертається туди наступного дня і, виходячи з котеджу, наштовхується на чоловіка. Вона клянеться більше туди не ходити, але бажання позбутися страшних сусідів не дає їй спокою, і вже за два дні вона звершує нову спробу. Можливо, на вимогу шантажистів вона й приносить свою фотографію. Розмову в котеджі порушує служниця. Вона повідомляє, що містер Мунро повернувся додому, і місіс Мунро, розуміючи, що з хвилини на хвилину з’явиться він сам, виводить мешканців будинку через задні двері й ховає їх у сосновому лісі, який розташовується неподалік. Ось чому містер Мунро нікого там не знайшов. А втім, я дуже здивуюсь, якщо сьогодні з’ясується, що будинок, як і раніше, порожній. Як вам моя версія?

      – Усе це лише припущення.

      – Принаймні, всі факти дістають пояснення. Якщо випливуть нові подробиці, ми матимемо час внести поправки. А зараз залишається тільки чекати на звістки з Норбері.

      Чекати довелось недовго. Телеграму доставили, тільки-но ми допили чай. «Котедж знову залюднений, – було сказано в ній. – Знову бачив у вікні обличчя. Буду зустрічати потяг о сьомій. До вашого приїзду нічого не розпочинаю».

      Містер Мунро очікував нас на платформі. Щойно ми вийшли з вагона, як він кинувся до нас, і ми побачили, що він блідий і вкрай схвильований.

      – Вони все ще там, містере Голмс. – Мунро схопив мого друга за лікоть. – Дорогою сюди я бачив світло у вікнах.

      – І що ви збираєтесь робити? – запитав Голмс, коли ми вийшли на дорогу.

      – Увірвуся в будинок і з’ясую, хто там ховається. Я б хотів, аби ви при цьому були присутніми як свідки.

      – І ви готові зробити це, попри слова дружини, що розкривати цю таємницю не на вашу користь?

      – Так, готовий.

      – Ну що ж, як на мене, ви маєте таке право. Правда є кращою, ніж невизначеність. Відразу ж підіймайтеся нагору. Звісно, наші дії йдуть урозріз із законом, але, я думаю, справа варта того.

      Вечір видався темним, мжичило. З головної дороги ми звернули на вузький путівець, обсаджений густими кущами. Містер Мунро впевнено крокував попереду, а ми мовчки прямували за ним, намагаючись не відставати.

      – Там мій будинок, – прошепотів він, указуючи на вогник, що миготів між гілками дерев. – А ось цей котедж, до якого я збираюсь увійти.

      Путівець, описуючи дугу, вивів нас до будинку. Жовтий промінь, що падав на землю, свідчив, що двері котеджу прочинено. Одне з вікон верхнього поверху було яскраво освітлене. Раптом по фіранці, що затуляла вікно, промайнула тінь.

      – Бачите! – вигукнув Мунро. – Там хтось є! Ходіть за мною, зараз ми про все дізнаємося.

      Ми підійшли до дверей, але тієї-таки миті із сутінок виникла жіноча постать і ступила на освітлену доріжку. СКАЧАТЬ