Нотатки про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ схожа на затишний сільський будиночок, хоча й розташована поруч із містом. Вище на пагорбі розташовано заїжджий двір і ще два будинки; за полем, що межує з нашою віллою, стоїть котедж. Ось і всі наші сусіди. На півдорозі до вокзалу є ще будинки. У справах мені іноді доводиться виїздити до міста, але влітку в мене менше роботи, так що увесь свій час я проводжу з дружиною, і кожна хвилина дає нам справжню втіху. Так було доти, доки це все не розпочалося…

      Мені треба вам дещо ще сповістити, перш аніж розповідати далі. Коли ми взяли шлюб, дружина переписала усе своє майно на моє ім’я… Я був проти, але вона наполягала, і ми домовилися, що я буду начебто її банкіром і в будь-яку хвилину видам їй скільки знадобиться.

      «Джеку, – одного разу сказала вона, – коли ми підписували документи, ти говорив, що я можу взяти із цих грошей будь-яку суму». – «Звісно, – відповів я. – Це ж твої гроші». – «Ну що ж, – вимовила тоді Еффі. – Мені потрібні сто фунтів».

      Я сторопів, оскільки вважав, що вона купить собі нову сукню абощо.

      «Господи, навіщо тобі стільки?» – запитав я. «Ах, – зводячи розмову на жарт, сказала Еффі, – адже ти подейкував, що будеш моїм банкіром, а банкіри не повинні розпитувати своїх клієнтів!» – «Звісно, ти отримаєш свої гроші, – відповів я. – І все ж таки навіщо вони тобі знадобилися?» – «Коли-небудь дізнаєшся, Джеку, – посміхнулась вона, – але тільки не зараз».

      Мені довелося задовольнятись такою відповіддю. Я виписав Еффі чек і більше про це не згадував.

      Я вже говорив, що недалеко від нашого будинку стоїть котедж. Нас від нього відокремлює поле, але, щоб дістатися котеджу, треба спочатку пройти брукованою дорогою, потім звернути на путівець. За котеджем росте невеличкий сосновий гай. Я люблю блукати лісом і частенько буваю там. Останні вісім місяців котедж – красивий двоповерховий будинок старої архітектури – був порожнім, навколо нього все поросло жимолостю. Я не раз зупинявся там, розмірковуючи, як добре було б оселитися в такому мальовничому місці.

      Минулого понеділка я вирішив прогулятися до гаю, і на путівці назустріч мені трапився порожній фургон. Дійшовши до котеджу, я побачив, що коло ґанку на траві лежать хатні речі, килими, якісь пакунки. Я вирішив, що будинок нарешті здано мешканцям, і пішов далі, міркуючи про те, що за люди оселяться поряд із нами. Підвівши голову, в одному з верхніх вікон котеджу я помітив обличчя.

      Не можу пояснити, що було не так із тим обличчям, містере Голмс, але, коли я його побачив, на моїй спині виступили сироти. Я не міг розпізнати риси обличчя, але воно здалося мені якимось нелюдським. Я вирішив повернутися, щоб краще роздивитись того, хто за мною спостерігав, але щойно зробив кілька кроків, як обличчя зникло – ніби розчинилось у темряві. Я не зрозумів, хто це був, чоловік чи жінка, але понад усе мене вразив колір обличчя. Воно було зовсім жовтим і неживим. Мене це так збентежило, що я підійшов до будинку й постукав. СКАЧАТЬ