Армагед-дом. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ну, перервати. Тому що дітородний період уже майже кінчився… Яна і Тимур, вони разом народились… і після цього мама, ну, не вагітніла. І думала, що все… А потім вона… ну, коротше, двоє лікарів сказали, що можна народжувати, а троє – що не можна.

      – Яка молодець твоя мама, – сказав Андрій Ігорович.

      – Правда? Ви не жартуєте?

      – Хіба такими речами жартують?! Вона з чистим сумлінням могла б не ризикувати, тим більше що двоє дітей у неї вже було.

      Лідка схилила голову.

      – Ти знаєш, Лідо, – депутат зітхнув, – коли я був таким, як ти… тобто я, звісно, був старшим, коли стався мій перший апокаліпсис… тобі оце скільки?

      – Виповнилося шістнадцять…

      Зарудний усміхнувся:

      – До апокаліпсису ще підростеш. Сподіваюся, він усе-таки буде не завтра.

      – Не завтра? – вихопилось у Лідки.

      – Ні, – депутат похитав головою. – Іще є час.

      – А… – вона затнулась. – Ви точно знаєте?

      – Ні, – Зарудний усміхнувся. – Знаю, для тебе це болюча тема… Передбачення, прогнози, пророцтва. Це для всіх тепер болюча тема… Але я відійшов від теми. Я був у старшій групі, мій перший апокаліпсис застав мене майже у двадцять років. Я був дорослішим, звісно. Але я, уяви собі, зовсім не розумів своїх батьків. Вони здавалися мені нудними, дріб'язковими, боязкими, без причини знервованими…

      Лідка почервоніла. Мимоволі. Як помідор.

      – Я зовсім не…

      Депутат усміхнувся, і вона зрозуміла, що промовилась.

      – Я не кажу, що ти така сама, яким був я вісімнадцять років тому. Але я знаю, що Славко – багато в чому такий самий.

      Лідка витріщила очі:

      – Славко?!

      У неї в голові не вкладалося, як можна ТАКОГО батька вважати нудним, дріб'язковим, боязким і далі, як було сказано.

      – Так, уяви собі! Не через те, що він дурень або ми з дружиною дурні… Просто так виходить. Кожен новий апокаліпсис є повторенням помилок попереднього… Славкові я цього не можу сказати, він вирішить, що я підлещуюсь. А тобі я кажу з чистим сумлінням: твої батьки зовсім не такі нудні особи, як тобі тепер здається. Зовсім ні. Вони молодці. Мине час – ти зрозумієш…

      Двері відчинилися, пропускаючи спершу Славкову ногу в хатньому капці, потім тацю з гарячущими чашками.

      Хокей перемістився на диван. Лідка постукувала ложечкою по фарфорових стінках чашки й думала, що в мами скоро день народження. Треба б придумати щось таке… незвичайне…

      А потім розказати Андрієві Ігоровичу.

      – А Лідка питала про пророцтва, – поскаржився Славко. – Тату, там у вас у відділі прогнозів астрологів не зібрали ще?

      – Зібрали, – Зарудний-старший нітрохи не збентежився. – І астрологів, і провидців, й інших… Половину, правда, потім довелося здати психіатрам. Пий, Лідо, пий… Нічим не можна гребувати, друзі, навіть пророцтвами юродивих. Але пуття від них нема, ось у чім лихо. Усі один одному заперечують. У документах повно посилань – той СКАЧАТЬ