Не опускаючи очей…. Вадим Крищенко

Чтение книги онлайн.

      Душа в туманах корчиться,

      Бо промінь сонця щез.

      Злетіть під небо хочеться,

      Так хочеться небес.

      Безкрилими і кволими

      Чи будем довго ми?

      Ой, прилетіть, соколики

      Із дужими крильми.

      Вже досить слухать пугача —

      Нікчемна пісня та…

      Хай не сліпить нас куряча

      Ляклива сліпота.

      Ой, прилетіть, соколики,

      До наших душ і хат,

      Ой, прилетіть і виведіть

      Хоробрих соколят.

      Твій голос і для мене, і в мені,

      Твоїх діянь ловлю я позивні.

      Твоєї мови лагідні слова —

      Як спраглому студениця жива.

      Пече мене вогонь твоїх тривог,

      Беру твій біль, щоб розділить на двох.

      Я усміхом просвітлений твоїм —

      В мені звучиш ти, як весняний грім.

      Твою сльозу я виплачу в журі,

      Твій день вплету у сяєво зорі,

      Твій заповіт навіки збережу,

      Не проміняю на любов чужу.

      Твій голос, Україно, я беру,

      Ним повнитись і в холод, і в жару,

      Щоб з образом осяяним твоїм

      Возводить правди і любові дім.

      Україно моя, отчий зоряний краю,

      Бо імення твоє з осяйного тепла.

      Україно моя, я тебе обнімаю —

      Хай любові вуста п’ють з твого джерела.

      Ми живемо в епоху

      Прискорення часу.

      Ми живемо в епоху

      Лихих катастроф.

      В нас багато нещирих,

      Надуманих гасел,

      Але мало добра,

      Що очищує кров.

      Ми живемо в епоху,

      Де меншає друзів,

      Де панує жорстокий,

      Сухий практицизм.

      Ми кудись летимо

      У шаленій напрузі.

      Ми кудись летимо…

      І боюся, що вниз.

      Волає пам’ять до знемог:

      – Вкраїнці, будьте разом!

      У нас так мало перемог

      І безліч злих поразок.

      Чого отак? Причина де? —

      Запитую у себе.

      Ні, сонце правди ще зійде

      На українське небо.

      Розвіє наклепи чужі,

      Поб’є душевні ґрати…

      А ти і я – допоможім

      Йому з пітьми устати!

      Боже царство не куплять земні лихварі.

      Сила – в правді, а не у торбині банкнот.

      Тож виходьмо і ми на світанній зорі,

      Щоби виполоть розбрату злісний осот.

      На добрі лиш тримається праведний світ,

      А все інше – холодні, порожні слова.

      Хай СКАЧАТЬ