Название: Гаргантюа та Пантагрюель
Автор: Франсуа Рабле
Издательство: Фолио
Жанр: Классическая проза
isbn: 978-966-03-5103-5
isbn:
у гойдалку, у цур-мене,
у тринадцятого, у скоки,
у берізку, у копняка під зад,
у муху, у ратая,
у му-му бузимку, у пугача,
у до-речі, у потичку,
у дев'ять рук, у мертвого звіра,
у шапіфу, у вище вище драбино,
у мости, у здохле порося,
у Колен бріде, у солоне седно,
у голубка, у три-гірчицю,
у третього, у свиню,
у циб через кущик, у пікандо,
уперехрест, у крутиголовку,
у не-світи-тілом, у крука,
у сітку, у калитку на заду, у журавля,
у гніздо кані, у карби,
у шкафут, у пштирок,
у фуґу, у жайворонків,
у торохняву, у шуток
Нагулявшися досхочу, провівши, збавивши і просіявши якийсь час, Ґарґантюа відчував потребу випити, – якихось одинадцять жбанів, – і після узливання зараз же простягався на добрій лаві або ж на добрій м'якій постелі і дві-три годинки затинав хропака.
Прокинувшись, продирав кілька хвилин очі. Тим часом йому несено свіжого винця, і він цмулив його усмак.
Понократ доводив йому, що пити спросоння препаскудна звичка.
– Але ж так (заперечував Ґарґантюа) навіть Святі Отці жили. А потім сни сняться мені якісь солоні, після сну я мов після скоромного.
Потім він неохоче брався за уроки і насамперед – за отченаші; набравши чимбільше рожанців, він сідав на старого мула, який перевозив уже дев'ятеро царів, і, мимрячи щось та головою похитуючи, вирушав, аби дістати труся з пастки.
Повернувшись, він заглядав на кухню дізнатися, що там на рожні смажиться.
І вечеряв він, ладен вам заприсягнутися, ситненько і залюбки запрошував у почарківці сусідів, вони кушали хмільного й оповідали билиці й небилиці, і давні, і недавні. Домівниками йому доводилися, до речі, сеньйори дю Фу, де Ґурвіль, де Ґріньо і де Маріньї.
Після вечері знов появлялися прегарні дерев'яні Євангелії, себто дамівниці; або різалися у свої козирі, а насамкінець – у банк, а то ще йшли до дамуль і дорогою туди і сюди водили козу. Потім Ґарґантюа спав вісім годин поспіль.
Розділ XXIII
Як завдяки знайденій Понократом методі у Ґарґантюа марно не пропадало жодної години
Побачивши, як безтолково Ґарґантюа живе, Понократ надумав учити його зовсім інакше, хоч попервах заведеного ладу не рушав, знаючи, що без збурення основ природа не терпить раптових змін. Аби справа пішла веселіше, він попросив тодішнього медичного світила, магістра Теодора, спробувати наставити Ґарґантюа на добрий розум, і той магістер, як водиться у таких випадках, приписав йому антикирську чемерицю – зілля, що очистило від усякої погані й уздоровило схибнутий хлопців розум. Цим самим робом Понократ змусив учня ще й забути все, що йому втокмачили попередні вчителі, – достоту так само, як чинив Тимотей із тими своїми вихованцями, які раніше брали уроки в інших музик.
Аби діп'яти свого, він увів хлопця до гурту місцевих учених, змагання з якими мало йому духу піддавати, заохочувати вчитися інакше і відзначатися.
Потім СКАЧАТЬ