Полюбовний суд (уривок). Менандр

Чтение книги онлайн.

      Зрікаєшся своїх ти обов’язків!

      Без позовів не житиме нещасний цей.

      Не слід тобі чуже добро ховати.

      Звернутися до когось треба нам,

      Щоб третій той розплутав нашу справу.

      Погоджуюсь. Судитимемось ми.

      Але стривай; хто нас як слід розсудить?

      Хто буде він — однаково мені.

      Я правий в цім. Хіба перед тобою,

      Кажу тобі, я поступався чимсь?

      Хай за суддю оця людина буде!

      На добрий час!

      Голубчику, тебе

      Благаємо: нам приділи хоч трохи

      Часу, задля богів…

      Навіщо це?

      Про справу ми одну засперечались…

      Яке мені до цього діло?

      Ми

      Шукаємо собі суддю такого

      У справі цій, щоб справедливий був.

      Коли тобі ніщо не заважає,

      То розсуди вже нас!

      Щоб ви отут

      Загинули! Закуталися в шкури

      І з позвами своїми йдуть сюди!

      А все ж таки… Збагнути нашу справу —

      Недовга річ. Не відмовляй у цім,

      Шановний, нам. Задля богів, благаю.

      Ти не жени нас геть. Хоч що було,

      Перемогти повинна справедливість,

      І хоч кому цей жереб припаде,

      Хай дбає він за це. Така вже доля

      Загальна всім у нашому житті.

      Надибав я на справжнього промовця.

      Проте хіба я поступався чимсь?

      Скажи мені, чи ждатимете, поки

      Я присуджу свій вирок вам?