Країна розваг. Стівен Кінг
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Країна розваг - Стівен Кінг страница 21

Название: Країна розваг

Автор: Стівен Кінг

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Ужасы и Мистика

Серия:

isbn: 978-966-14-7512-9, 978-966-14-7041-4, 978-966-14-7516-7, 978-966-14-7515-0, 978-966-14-7514-3, 978-966-14-7513-6

isbn:

СКАЧАТЬ запитання, на більше часу нема. Хтось хоче щось спитати чи вже підете?

      Я підняв руку. Він кивнув і запитав, як мене звати.

      – Девін Джонс, сер.

      – Хлопче, ще раз я почую, що ти мене так назвав, – вилетиш звідси.

      – Девін Джонс, Батя. – Називати його «йди сюди, старий сучий сину» я ще був морально не готовий. Може, згодом, коли ми роззнайомимося ближче.

      – Отак, – кивнув він. – Що в тебе на думці, Джонсі? Окрім цієї кучми рудого волосся?

      – А що означає «карні-від-карні»?

      – Це означає, що ти як старий Істербрук. Його батько працював на «карнавалах» – масових ярмаркових розвагах з атракціонами ще в часи Запорошеного казана[26], а його дід – ще тоді, коли показували шоу з фальшивими індіанцями і Великим вождем Йоулатча.

      – Та ви приколюєтесь! – екзальтовано вигукнув Том.

      Від холодного погляду, яким зміряв його Батя, Том трохи притих, хоча вгамувати його було в принципі непросто.

      – Синку, ти знаєш, що таке історія?

      – Е-е… Те, що було в минулому?

      – Нє. – Він затягнув шнурівку на брезенті. – Історія – це колективне і предковічне лайно людської раси, величезна і щораз більша купа лайна. Ми стоїмо на її верхівці, але вже зовсім скоро нас накриють какашки прийдешніх поколінь. Ось чому одяг ваших батьків такий дивний на старих фотографіях, і це лише один приклад. Тому раджу вам, як людям, котрим судилося бути похованими під гівном дітей і правнуків, дарувати трошечки більше прощення.

      Том розтулив рота (мабуть, хотів дотепно відповісти), та таки вирішив за краще помовчати.

      Озвався Джордж Престон, ще один учасник команди «Біґль».

      – А ви карні-від-карні?

      – Нє. Мій батько розводив худобу на ранчо в Ореґоні, а тепер брати переганяють стада. Я в сім’ї паршива вівця і, чорт забирай, пишаюся цим. Усе, якщо запитань більше нема, пора облишити дурниці й переходити до справ.

      – А можна ще одне-єдине? – спитала Ерін.

      – Лише тому, що ти красунька.

      – А що означає «носити шкуру»?

      Батя Аллен розплився в усмішці й сперся руками на стійку своєї будки.

      – Скажіть мені, юна леді, а ви маєте здогади, що це може бути?

      – Ну… так.

      Усмішка стала ще ширшою, у роті керівника нашої нової команди показалися обидва жовтуваті ікла.

      – Тоді ви, мабуть, на правильному шляху.

* * *

      Що я робив у «Джойленді» того літа? Та все. Продавав квитки. Штовхав тачку з попкорном. Продавав порції торта «Мурашник», цукрову вату, видав трильйон хот-доґів (які ми називали веселими догами – та ви, мабуть, здогадувалися про це). Власне, саме веселий дог і призвів до того, що моє фото з’явилося в газеті, хоча той злощасний цуциколик продав не я. То був Джордж Престон. Я працював рятувальником, як на пляжі, так і на Озері щастя – СКАЧАТЬ



<p>26</p>

Низка катастрофічних пилових бур, що сталися в преріях США та Канади протягом 1930–1936 рр. Інша назва – Брудні тридцяті.