Правознавство. Коллектив авторов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Русі. У складі Великого князівства Литовського землі Київської Русі перебували до другої половини ХVI століття, а згодом частина їх відійшла до Російської імперії та Речі Посполитої.

      Утиски з боку польської шляхти призводили до того, що українські селяни втікали від своїх панів і поселялися в безлюдному тоді Середньому Подніпров’ї. Втікачі називали себе козаками, а їхнім організаційним центром стала Запорізька Січ, яка була військово-політичним утворенням і мала військовий та територіальний поділ. У військовому відношенні Січ поділялася на 38 куренів, а в територіальному – на п’ять – вісім паланок. Найвищим органом влади у Запорізькій Січі була Військова рада, що, як правило, скликалася 1 січня та 1 жовтня, але на вимогу війська могла скликатися і в інший час. Свої ради були також у куренях і паланках. Очолював Січ кошовий отаман, який обирався Військовою радою і був наділений найвищою військовою, адміністративною та судовою владою. Йому допомагали військовий суддя, писар і осавул, які також обиралися радою на один рік. Курені очолювали курінні отамани, паланки – полковники, їм допомагали осавул, писар, підосавул і підписарій. Уся військова старшина також обиралася відповідними радами.

      Посилення гніту з боку польської шляхти спричинило вибух народно-визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр., який під проводом Богдана Хмельницького втілив у життя ідею незалежної української держави на всій території України. Але під тиском політичних обставин у січні 1654 р. на Переяславській раді Україна прийняла протекторат московського царя, залишаючись при цьому суверенною державою. Однак згодом царизм, послідовно втілюючи в життя свою експансіоністську політику, пішов у наступ на суверенітет України, «…дабы Малую Россию к рукам прибрать…»5. Уже в 1708 – 1709 рр. було здійснено два радикальних заходи щодо різкого обмеження автономії України та влади гетьмана. Зокрема, були проведені «вибори» гетьмана за відсутності більшості старшин і без укладення відповідних договірних статей і видачі йому жалуваної грамоти, а також було призначено до гетьмана резидента (співправителя). З цією ж метою в 1722 р. було створено і Малоросійську колегію. Хоча загроза війни з Туреччиною, а отже, потреба в козацькому війську зумовлювали й політику «приласкания тамошнего народа», бо «когда с турками война начнется, тогда малороссияне… потребны будут во обороне от крымских татар»6.

      І хоча гетьман Кирило Розумовський про становище в Україні цариці Єлизаветі Петрівні доповідав: «…Дерзновение приемлю Вашему Императорскому Величеству всеподданнейше донести, что Малая Россия во всех ее пределах, самодержавию Вашего Величества подвластных, Богу благодарение, находится в верноприсяжной своей должности, и никаких посторонних ниже подсылок, ниже каких-либо сумнительств по сие время нигде и ни от кого не слышно, и не было. О чем собственно моей рабской должности Вашему Императорскому Величеству доношу, и, припадая к стопам, есмь по конец жизни СКАЧАТЬ