Андрей Шептицький. Я. О. Батій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дисципліни. Тому Роман охоче пристав на вимогу батька і ретельно почав вивчати військову справу. Тим більше що й отець Яцковський радив йому перед тим, як остаточно обрати долю ченця, пройти військову службу.

      Тим часом Ян Шептицький переконав себе в тому, що саме Яцковський, сповідник його дружини, один з ідейних «батьків» реформи чину василіан, є першопричиною проблем в його родині. Мовляв, той уже давно повільно готував Романа до такого рішучого кроку, «зігравши» на здібностях і особливому благочесті хлопця. Душевні терзання голови родини виливались у звинувачення, докори, скандали… Усе це доводилося переживати нещасній жінці, яка вже майже не рухалася і була не в змозі відповісти чоловікові. Тоді отець Яцковський написав графові, що той може розпитувати сина і випробовувати його, але не має права ламати йому життя. А щоб батько не звинувачував власне його в особливому впливі на Романа, священик просто віддалився від сім’ї. Мовляв, хай мине час і сам Господь прояснить. Дещо згодом Софія у супроводі синів Романа та Лева і служниці за вимогою лікарів поїхала до Венеції. Про бажання Романа піти до василіанського монастиря вони намагалися взагалі не згадувати. Лише один раз хлопець сказав: «Переконайте тата, що я не маю наміру йти в монастир, якщо він не погодиться на це з власної волі… Господь дозволить, щоб це швидко сталося».

      1 жовтня молодий шляхтич, відвізши матір додому, почав служити в полку, що стояв у Кракові. До нової справи він поставився дуже серйозно. Єдине, що засмучувало хлопця, – це вимога батька неодмінно брати участь у світських розвагах. Але перебування молодого Шептицького серед уланів виявилося аж надто коротким. Бог сам вирішив долю хлопця і досить жорстко. Романові несподівано стало погано, його відправили до лазарету. Там з’ясували, що молодий Шептицький захворів на гостру скарлатину… Смішно, але ця хвороба, яку тепер лікують дуже швидко і без важких наслідків для здоров’я, нещодавно була смертельною. Пережити таку інфекцію, залишившись хоч відносно здоровим, мали змогу одиниці… Керівництво полку викликало батьків Романа. 8 січня 1884 року граф забрав майже безнадійного сина в рідний маєток. Родинний лікар марно не обнадіював рідних хворого. Роман майже постійно був непритомним, у нього почалося зараження крові й запалення суглобів. Якось уранці мати побачила, як його пальці почали судомно-нервово бгати простирадло. На жаль, вона вже знала, що це означає… Лікар тільки скрикнув: «Як? Уже?!» Не маючи змоги нічого вдіяти, батьки залишилися біля сина й почали молитися. І раптом Роман почав дихати спокійніше й міцно заснув…

      Серйозна небезпека життю минула тільки наприкінці лютого. Одужування тривало дуже важко й довго. Але Романові пощастило. Він залишився живим і почав відновлюватися. Щоправда, про військову службу вже навіть не йшлося: хвороба дала ускладнення на суглоби. Лікуватися потрібно було ще якнайменше кілька років. Хлопець намагався не звертати особливої уваги на дискомфорт. Він навіть не здогадувався, СКАЧАТЬ