На полі крові. Українка Леся
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу На полі крові - Українка Леся страница
Название: На полі крові
Автор: Українка Леся
Издательство: Стрельбицький Дмитрий Майєвич
Жанр: Зарубежная драматургия
isbn:
isbn:
Дідок-прочанин іде повз нивку стежкою, що звертає вбік з великого Єрусалимського шляху. Прочанин важко дише і налягає на ціпок, ідучи, бо день душний. На ціпку вгорі прив’язана тиковка хилитається порожня і калатає. Чоловік, що працює, оглянувся на мить, почувши те калатання, але зараз же нахилився знов до праці.
Прочанин (спиняється коло працівника).
Благослови господь твою роботу,
мій брате!
Працівник мовчить, не одривається від роботи і не дивиться на прочанина.
(Прочанин тихо до себе.)
Він, либонь, глухий.
(Голосніше.)
Мій друже!
Благаю ревне, дай мені водиці!
Хоч я ще й небагато увійшов,
а вже всю воду випив, – душно, бачиш,
а тиковка мала.
Чоловік (показує на кухоль з водою, захований у бур’яні).
Он, можеш взяти.
Прочанин (жадібно приникає до кухля і довго п’є; потім, напившись).
Нехай господь тобі продовжить віку,
що ти мене порятував.
Чоловік знов не подає знаку, що чув сі слова.
Скажи,
де ти береш тут воду? Я піду
та й наберу собі й тобі. Куди тут
по воду йти?
Чоловік.
Туди.
(Показує мотикою в той бік, звідки прочанин прийшов, і знов нахиляється до праці.)
Прочанин.
Назад… Ну, знаєш,
мій синочку, пробач мені, старому,
я підтоптався вже за довгий вік,
ліниві ноги стали.
(Сідає на межі під деревом.)
Світ не близький
мені додому йти. Я з Галілеї.
Ходив оце в Єрусалим на прощу,
там маю родичів – сестру і тітку, —
от з ними й паску їв. А ти, мій сину,
єрусалимський?
Чоловік.
Ні…
(Поспішно.)
Єрусалимський!
Авжеж!.. Хіба, ти думаєш, я звідки?
Прочанин.
Та я не думаю нічого. Так от
спитав собі… А поле се – твоє?
Чоловік.
Авжеж, моє. Чиє ж би мало бути?
Прочанин.
Ото яка чудна балачка в тебе!
То я тому спитав, бо пам’ятаю,
що як ішов я се в Єрусалим,
то ся містина облогом стояла
і нивки сеї наче не було,
хоч люди вже здебільше обробились
у полі й по городах. Десь недавно
купив ти сюю землю?
Чоловік (неохоче).
Та… недавно.
Прочанин (оглядає містину уважним оком хлібороба).
А скільки дав за неї?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.