Сповідь з того світу. Ярослав Яріш

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ звичаєм, справите поминки, дев’ятини, сороковини, річницю. Ти будеш виховувати синочка, розповідати йому, яким мужнім був його батько. Років через п’ять до тебе прийде свекруха і скаже, що твоєму синові потрібен тато, що хлопця важко буде вивести в люди без батьківської руки. Тоді твоя подруга познайомить тебе з одним молодим чоловіком…

      Я не хотіла далі слухати, проте він і сам замовк, даючи мені можливість сказати.

      – Але ж я чула… Ви казали, що дасте мені шанс…

      Вони мовчали. Вагалися, думаючи про щось своє. Очевидно, допомігши мені, вони могли багато чого втратити, і я це розуміла, сама не знаючи звідки. Мені ж треба було рятувати свого чоловіка, решта – байдуже. Я не знала, що сказати ангелам, які підібрати слова, щоб переконати їх. Не хотілося кидати порожніх фраз та обіцянок, але й мовчати було годі. Раптом перед моїми очима стала бабуся, яку я любила в дитинстві найбільше з усіх. Вона мені щось хотіла порадити. Так, так, я знаю… Так же вчинив тоді й Орфей!

      Пасла Маруся чотири воли в долині.

      Гей же в долині,

      При молоденькій, при зелененькій ялині!

      Ой пасла, пасла, воли згубила в долині.

      Гей же в долині.

      При молоденькій, при зелененькій ялині!

      На другому куплеті мене підтримав і Михайло.

      Ходіть татуню воли шукати в долині.

      Гей же в долині,

      При молоденькій, при зелененькій ялині!

      Пішла мамуся – воли не знайшла у долині.

      Гей же, в долині,

      При молоденькій, при зелененькій ялині!

      – Досить вам, – спробував зупинити Гаврило, але у його голосі не було ані гніву, ані погрози.

      Ходи Іванку воли шукати в долині.

      Гей же, в долині,

      При молоденькій, при зелененькій ялині!

      Іванко пішов – волики знайшов у долині.

      Гей же, в долині,

      При молоденькій, при зелененькій ялині!

      Коли ми доспівали, Гаврило встав, поправив на собі одяг. Він дивився на мене, і його рішення вже остаточно визріло:

      – Схоже, вам з Іваном одне без одного волів не знайти. Шкода. Волів. Що ж, нехай буде так…

      Розділ 9

      Марія

      Мене попереджали, та я все ж таки вирішила піти проти Долі. Вона, очевидно, також жінка, тому повинна мене зрозуміти. Мені без мого Івана не буде життя ні на землі, ні на небі, ні у чорній безодні. І я готова була перейти ту безодню, перелетіти, перекричати. Попросила тільки у Богородиці сили, аби не дала впасти, аби не захрип голос та не втомилися крила.

      Михайло повів мене назад підземеллям до виходу.

      – Що мені тепер треба буде робити? – запитала я дорогою.

      – Будь зі своїм мужем, просто не дай йому померти. Якщо зможеш перехитрити Долю і Смерть – твій Іван виживе, вийде з коми.

      Ми підійшли до того місця, де тунель розходився на два рукави.

      – Ми завше даємо на вибір дві дороги. До речі, так само як і чорні. Усе чесно. Маєш останній шанс передумати. Підеш ліворуч СКАЧАТЬ