Непроханi гостi. Валерий Жиглов

Чтение книги онлайн.

      Одного разу, влітку я відпочивав на Кубанському узбережжі Чорного моря в гостях у своєї рідної сестри Лариси. У той час в її будинку жила невелика собака по кличці Марсик.

      Це був дуже дружелюбний пес і на сторонніх людей гавкав більше для виду, весь час виляючи хвостом, ніби кажучи їм: «Зрозумійте, я не така вже погана собака та, по відношенню до Вас, ніяких поганих помислів не маю, але все ж переконливо Вас прошу піти з охоронюваної мною території! А то, як же я потім своїй господині в очі дивитися буду, якщо Ви увійдете до нас у двір?» Лариса виходила, зустрічала гостей і після цього Марсик на них вже ніяк не реагував і дрімав, прикривши очі.

      Лариса любила свого собаку і з вечора готувала йому в миску дуже багато їжі, яку Марсик майже ніколи до кінця так і не доїдав. Він був таким доброзичливим псом, що навіть кішка Мурка, яка жила в цьому ж будинку, часто їла з його миски. Наситившись їжею, вона забиралася на спину Марсика і, закривши очі, дрімала на його м'якій шкурі.