Солонський яр. Микола Хвильовий

Чтение книги онлайн.

      Удень над селом сковзається клапоть перламутрових хмар, а вночі хмари зникають за проваллям, тоді Солонський Яр горить огняницями – і ліс, і село, і небо.

      Тоді горить, чарує папороть.

      Солонський Яр – природна фортеця.

      – Солонські острожники казали:

      – Є Холодний Яр, це – Солонський Яр… Атож…

      А в Млинківській волості скаржилися:

      – І сукині ж сини! Прохвости! Чортового батька видереш їх відтіля.

      Чухали потилиці. Збирались на сходку. Міркували. Іще чухали потилиці.

      – Яку тут прахтіку зробити? Га? Запетлювали, як той казав…

      …Коли приходить ніч, Млинки напружено дивляться на темну стіну полтавського лісу й чекають. Але невідомо, в яку кошару забредуть солонські вовки. Тільки вранці шумить село.

      Вранці дізнаються, кого обібрано «до цурки».

      …Стоїть могутній дуб. на півдорозі до лісу, а до нього сіріє ранковий шлях, од вітряків перехиляється на ділянку молодняку.

      …У немите вікно волосної Ради дороги майже не видно.