Сині етюди. Микола Хвильовий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і сьогодні випили? І відповів Остап байдуже:

      – Це наше діло, заводське.

      І вийшов.

      «Попутчик… так…»

      Наталка, як пішов Остап, одразу захропла.

      За тиждень був суботник: після пожежі прибирали. Пішли на роботу всі.

      Юрко не пішов: йому лагодитись до лекції.

      У посьолку було тихо, тільки діти на вулицях кричали.

      Юрко підійшов до Наталки:

      – Наталю! – і голос йому затремтів. Вона подивилась на нього й зблідла.

      – Що таке? – і сіла на ліжко.

      І він сів.

      – Я вам, як товариш, як…

      Вона подивилась на Юрка – йому горіли очі, і їй спалахнули очі.

      Він узяв її голову й міцно обняв.

      Вона тихо говорила:

      – У мене не було дітей… Що ви кажете?.. Я не хочу…..На розі в меду горіла липа – пройшов солодкий дух.

      – Що ви кажете?.. А Остап?.. Не хочу…[54]

      …Хтось закричав на вулиці. Наталка наставила вухо. Потім підхопилась.

      – Якесь нещастя.

      Заводські жінки чують нещастя – серцем. Вискочила…..На розі в меду горіла липа…

      А потім у кімнату внесли Остапа й положили на ліжко. З крана зірвалась стальна хрестовина й перебила Остапові праву ногу.

      НА ГЛУХІМ ШЛЯХУ

      Глибокі борозни літ… І це – тоска… Куди сховаюсь від могил твоїх?

      …А втім, добре: і штучні вона мала, та з часом повипадали з омети. А постать її прибила чвиря. Знаєте – чвиря на глухім шляху. Мороз коле скло, мережить скло.

      Школа, клас…

      До повіту – 60, до станції – 80.

      Навкруги: глуш,

      глуш,

      глуш…

      Це глибокий чатинник моєї несибірської тайги.

      …Знаєте, милий друже, от мініатюрний фрагмент із забутої, розвіяної поеми «Азія».

      «…В п'ятому віці – дикім і далекім – від Уральських хребтів, від Волзьких скель до тихих голубих вод Дунаю: гуни, сармати, германці… І вбив син Мундцука свого брата Бледу. Скажений Аттіла, король гуннів.

      …Проходили віки. І прийшов глухий вік – XIV. І на невідомих азіятських верхів'ях підвелась грізна постать Темерлана…»

      Це nota bene до моєї віри: велика істина землі: сонце підводиться на сході.

      …Сосни гудуть-гудуть…

      – Чого так сосни гудуть?

      – Хуртовина. Вітри.

      Ох ви, сосни мої – азіятський край!

      …Школа, клас.

      Дітвора співає:

      – Ніхто не дасть нам ізбавлення: ні туз, ні дама, ні валет…..Наталя Миколаївна стурбована. Наталя Миколаївна біжить:

      – Боже мій, діти! Не можна так співати: це ж пісня державна! Наталя Миколаївна скінчила прогімназію – то так далеко! – Нестір – сторож:

      – …Миколаївно! А хіба вже, мать, нема!

      – Ах, Несторе! Боже мій! Чого ви турбуєтесь?.. Я як-небудь… Вона… «як-небудь». Нестір:

      – Ох, Миколаївно! СКАЧАТЬ