Моя стріча з Олексою. Іван Франко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ма іменами подібних до мене «во время оно» оббігало весь край, було пострахом усіх «мирних і вірноконституційних горожан», – з моїм іменем усі вони в’язали поняття перевороту, революції, різні. Правда, в той час, коли «спасителі існуючого порядку» підняли найстрашніший гвалт, я і мої товариші сиділи спокійно і смирно за тюремними гратами та рахували дні короткого життя, страчені пустота марно.

      Але возьмім, приміром, що діло зовсім так не діялось, що мені і моїм приятелям о переворотах та революціях і не снилося, – то що з того? Чи вже то одно, що я сидів у тюрмі, не вистачує, щоби навіки зап’ятати мене в очах «чесних» людей? Ба, але всевідущий і всемогущий суд справді признав мене винним, справді в моїм організмі добачив революційну жилку, в моїй крові дослідив краплю такої крові, котру французькі «спасителі порядку» забули пролити до остатку в р. 1872, в моїх очах доглянув іскру такого огню, котрий може запалювати доми «мирних горожан» не гірше нафти. Одним словом, – я оказався кругом винним на суді, – значить, погорда і прокляття «порядних» людей насупротив мене зовсім справедливі.

      Я й зовсім не жалуюсь на те, ба, навіть, – хто знає, – може й легше мені стало, коли, вийшовши з тюрми, я почувся свобідним, як птах у воздусі (як той німець каже: vogelfrei). Я чув тоді щось подібного, як ученик, що по скінченні шкільного курсу виходить зо школи. У нього в руці свідоцтво хороше, а в голові блискуча, заманчива надія на приємності вакацій. І я також пройшов курс науки «порядних людей», просидів поруч них довгі літа і получив вкінці свідоцтво, – правда, трошки не так написане, як звичайно, – але все-таки увільняюче мене від дальшого сидження на проклятій лаві. Я вийшов надвір, на свіжий воздух! У моїй голові кишіли нові мислі, нові враження, а з-посеред них чимраз сильніше визначувалися звуки сумної і щасливої пісні:

      Обриваються звільна всі пута,

      Що в’язали нас з давнім життям!

      Я чув, бачив, знав з сильного биття серця, що се правда, що пута порвалися, що давнє життя пропало, – а на першу хвилю, на перший свобідний віддих се вистачувало.

      Правда чуття, хоть і як сильне та гаряче, недовго палає, – вік ним не проживеш. Після першого п’яного вибуху воно швидко успокоїлося, – і я поглянув на світ холоднішим оком. Життя проскрибованого, чужого посеред людей, ненависного, від котрого відвертаються всі, що ще донедавна запевнювали йому свою приязнь, – таке життя всякому швидко надоїсть. Правда, побачиш одного такого, що відвертається, стрітившися з тобою, – сплюнеш та проворкочеш: «Мізерак! Махай собі к чорту!» – побачиш другого, третього, – то само! Вкінці самому стане прикро, нудно, – розпука огорне. «Що се, – подумаєш собі, – чи се я справді вже такий гидкий та страшений, – чи тим людям усім в головах попереверталося!» – «Та ні, – відповідаєш собі самому, – ні одно, ні друге, – а тілько то, що вони «чесні і порядні», а ти… ну, годі!»

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4QAYRXhpZgAASUkqAAgAAAAAAAAAAAAAAP/sABFEdWNreQABAAQAAAA8AAD/4QPYaHR0cDovL25zLmFkb2JlLmNvbS94YXAvMS4wLwA8P3hwYWNrZXQgYmVnaW49Iu+7vyIgaWQ9Ilc1TTBNcENlaGlIenJlU3pOVGN6a2M5ZCI/PiA8eDp4bXBtZXRhIHhtbG5zOng9ImFkb2JlOm5zOm1ldGEvIiB4OnhtcHRrPSJBZG9iZSBYTVAgQ29yZSA1LjUtYzAyMSA3OS4xNTU3NzIsIDIwMTQvMDEvMTMtMTk6NDQ6MDAgICAgICAgICI+IDxyZGY6UkRGIHhtbG5zOnJkZj0iaHR0cDovL3d3dy53My5vcmcvMTk5OS8wMi8yMi1yZGYtc3ludGF4LW5zIyI+IDxyZGY6RGVzY3JpcHRpb24gcmRmOmFib3V0PSIiIHhtbG5zOnhtcFJpZ2h0cz0iaHR0cDovL25zLmFkb2JlLmNvbS94YXAvMS4wL3JpZ2h0cy8iIHhtbG5zOnhtcE1NPSJodHRwOi8vbnMuYWRvYmUuY29tL3hhcC8xLjAvbW0vIiB4bWxuczpzdFJlZj0iaHR0cDovL25zLmFkb2JlLmNvbS94YXAvMS4wL3NUeXBlL1Jlc291cmNlUmVmIyIgeG1sbnM6eG1wPSJodHRwOi8vbnMuYWRvYmUuY29tL3hhcC8xLjAvIiB4bXBSaWdodHM6TWFya2VkPSJGYWxzZSIgeG1wTU06T3JpZ2luYWxEb2N1bWVudElEPSJ4bXAuZGlkOjIyRjhGMzMxN0RBRkUzMTFCRkJDRTk2N0E3RTI4MTNCIiB4bXBNTTpEb2N1bWVudElEPSJ4bXAuZGlkOkM2MDRBNEEyMjU2NzExRTVBQjZFODVFNTQ4MzZCMzBDIiB4bXBNTTpJbnN0YW5jZUlEPSJ4bXAuaWlkOkM2MDRBNEExMjU2NzExRTVBQjZFODVFNTQ4MzZCMzBDIiB4bXA6Q3JlYXRvclRvb2w9IkFkb2JlIFBob3Rvc2hvcCBDQyAyMDE0IChXaW5kb3dzKSI+IDx4bXBNTTpEZXJpdmVkRnJvbSBzdFJlZjppbnN0YW5jZUlEPSJ4bXAuaWlkOjE2NWE5N2EyLWExOWItY2E0Ny04NGY4LWJiN2M2NzhlZjRjMCIgc3RSZWY6ZG9jdW1lbnRJRD0iYWRvYmU6ZG9jaWQ6cGhvdG9zaG9wOjc3ZjQ3NjMwLTI0OTItMTFlNS1hNWJiLWQ1ZDdjZWRiNjY3OSIvPiA8L3JkZjpEZXNjcmlwdGlvbj4gPC9yZGY6UkRGPiA8L3g6eG1wbWV0YT4gPD94cGFja2V0IGVuZD0iciI/Pv/uAA5BZG9iZQBkwAAAAAH/2wCEAAYEBAQFBAYFBQYJBgUGCQsIBgYICwwKCgsKCgwQDAwMDAwMEAwODxAPDgwTExQUExMcGxsbHB8fHx8fHx8fHx8BBwcHDQwNGBAQGBoVERUaHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fHx8fH//AABEICMAFeAMBEQACEQEDEQH/xADnAAABBAMBAQAAAAAAAAAAAAAABQYHCAIDBAEJAQEAAgMBAQEAAAAAAAAAAAAABAUCAwYBBwgQAAEDAwMBBQUDBQURDAYCEwECAwQAEQUhEgYxQVEiEwdhcTIUCIGRI6GxQhUWwVJi0jPRcoKSorJzo7MkVHSUNVY3GPDhwkNTk6TkdTZmF/GDw9M0tCWVY4TUpeJEZMSFRibjRVU48mUnVxEAAgEDBAAEAwUGBQMDAwEJAAECEQMEITESBUEiEwZRYTJxgZGhFLHRQlIzFfDB4XIjYtIH8ZIWgtM0Q1MkF6LCsuKTY//aAAwDAQACEQMRAD8AjuuUOACgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCgCg

СКАЧАТЬ