Енн із Зелених дахів. Люсі Монтгомері

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ знущалася з неї, але місіс Рейчел була майже упевнена, що це безглуздий жарт.

      ─ Ви це серйозно, Марілло? – запитала вона, коли голос повернувся до неї.

      ─ Так, звичайно, – сказала Марілла, неначе брати хлопчиків з дитячих будинків в Новій Шотландії було звичайною справою для будь-якої пристойної ферми в Ейвонлі, а не дивним нововведенням.

      Місіс Рейчел розгубилася. У думках її були суцільні знаки оклику: Хлопчик! Марілла і Метью Касберт беруть собі хлопчика! З дитячого будинку! Похвально, світ з’їхав з глузду! Її більше нічого не здивує після цього! Нічого!

      ─ Та як вам взагалі спала така думка? – запитала вона несхвально. Адже це рішення було прийняте без консультації з нею, значить, потрібно було показати своє невдоволення.

      ─ Ну, ми думали про це деякий час, точніше, всю зиму, – відповіла Марілла. Місіс Спенсер приїжджала до нас перед Різдвом, і розповіла, що навесні вона збирається прийняти у себе в Хоуптоні маленьку дівчинку з притулку. Її двоюрідний брат живе в Хоуптоні, і місіс Спенсер відвідувала його і довідалася все про це. Відтоді ми з Метью тільки і говорили на цю тему. Ми вирішили, що візьмемо хлопчика. Метью вже в літах, ти знаєш, йому за шістдесят і він вже не такий енергійний як колись. І серце його турбує. А ти знаєш, як важко знайти хороших найманих робітників. Тут можна найняти хіба що безглуздих французьких хлопченят; причому тільки когось візьмеш і чомусь навчиш – він втече на консервний завод або в Америку. Спочатку Метью запропонував узяти англійського хлопчика. Але я сказала ні. З ними може бути все гаразд, я не заперечую, але лондонські голодранці не для мене, – сказала я.

      Місіс Рейчел пишалася тим, що завжди прямо висловлювала свою думку. Вона збиралася зробити це і зараз, оскільки вже визначилася зі ставленням до цієї дивовижної новини.

      ─ Що ж, Марілло, я просто скажу тобі прямо, що я думаю, – ви робите велику дурість і дуже ризикуєте. Адже ви навіть не знаєте кого берете. Ви запрошуєте чужу дитину у свій дім, нічого не знаючи про неї, ні про її характер, ні про її батьків, ні про те, що з неї вийде. Тільки минулого тижня я прочитала в газеті, як один чоловік і його дружина із західної частини острова узяли хлопчика з притулку, так він підпалив вночі будинок, причому підпалив навмисно, Марілло, і майже спалив їх ущент в їх власних ліжках. А ще знаю про інший випадок, коли прийомний хлопчик з'їдав усі сирі яйця – вони не могли нічого поробити з цим. Якби ви запитали моєї поради в цій справі – чого ви не зробили, Марілло, – я б сказала, заради бога, навіть не думайте про це. Ось так!

      – Ця палка промова, здавалося, не образила, не стривожила Маріллу. Вона продовжувала в'язати.

      ─ Я не заперечую, що частково ти права, Рейчел. Я трохи сумнівалася в цій вигадці. Але Метью дуже хотів цього. Я поважаю його бажання, тому прийняла це. Так рідко Метью чогось по-справжньому хоче, що, коли він щось хоче, я відчуваю, що мій борг – поступитися. А з приводу ризику – так ризик є у будь-якій справі. Так само ризикують і сім'ї, коли народжують СКАЧАТЬ