Енн із Зелених дахів. Люсі Монтгомері

Чтение книги онлайн.

      ─ Як ви можете бажати мені добраніч, коли знаєте, що це буде найгірша ніч в моєму житті? докірливо сказала Енн.

      Потім вона знову пірнула під ковдру.

      Маріла повільно пішла на кухню і почала мити посуд, що залишився після вечері. Метью палив, що було вірною ознакою його зніяковіння. Він рідко палив, тому що Марріла була проти цієї його шкідливої звички. Але іноді йому хотілося покурити і Марріла закривала на це очі, розуміючи, що час від часу чоловік повинен мати деяку свободу.

      ─ Ну і справи! ─ гнівно сказала вона. ─ Ось що відбувається, коли просиш про щось інших замість того, щоб зробити самому. Родичі Річарда Спенсера щось наплутали з нашим проханням. Один з нас повинен буде поїхати завтра до місіс Спенсер. Цю дівчинку треба відправити назад в дитячий будинок.

      ─ Так, я теж так думаю, ─ сказав Метью неохоче.

      ─ Ти так думаєш?! Хіба ти не упевнений в цьому?

      ─ Ну, вона дійсно мила дитина, Маріло. Трохи жалко відправляти її назад, коли вона так хоче залишитися тут.

      ─ Метью Касберт, ти ж не хочеш сказати, що ми повинні залишити її у себе?!

      Подив Марілли не міг би бути більшим, навіть якщо б Метью висловив бажання стояти на голові.

      ─ Ну, тепер, ні, я вважаю, точно ні ─ запинався Метью, загнаний в кут цим питанням. ─ Я вважаю, – навряд чи хтось може від нас чекати, що ми залишимо її.

      ─ Звичайно, ні. Що за користь нам буде від неї?

      ─ Може, їй буде користь від нас, ─ сказав Метью несподівано.

      ─ Метью Касберт, я вважаю, що ця дитина зачарувала тебе! Я ясно бачу, що ти хочеш залишити її.