Таргани. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Таїланд ніколи не був колонією, – усміхнулася вона. – Ні англійською, ні французькою, на відміну від сусідніх країн. І тайці страшенно пишаються цим. Занадто пишаються, на мій погляд. Трохи англійського впливу ще нікому не нашкодило.

      Харрі дістав блокнот і запитав, чи не міг посол виявитися замішаним у якій-небудь афері.

      – Афері, інспекторе?

      Він коротко пояснив, що розуміє під аферою й що більше сімдесяти відсотків скоєних убивств пов’язано з тим, що жертва займалася чимсь незаконним.

      – Незаконним? Мольнес? – Вона захитала головою. – Він не такий… не був таким.

      – Ви не знаєте, чи були в нього вороги?

      – Навіть уявити таке не можу. Чому ви питаєте? А може, це ніяке не політичне вбивство?

      – У нас поки замало фактів, так що ми перевіряємо всі можливі версії.

      Фрекен Віг розповіла, що в понеділок, коли його вбили, Мольнес виїхав на зустріч відразу ж після обіду. Він не повідомив, на яку саме, але в цьому не було нічого незвичайного.

      – У нього із собою завжди був мобільний телефон, так що ми могли переговорити з ним, якщо виникали якісь справи.

      Харрі попросив дозволу оглянути кабінет посла. Фрекен Віг довелося провести його ще через двоє дверей, установлених «із метою безпеки», щоб нарешті відімкнути треті, котрі вели в потрібний кабінет. Там нічого не торкали, як і просив Харрі перед вильотом із Осло. Усюди безліч паперів, течок, сувенірів: вони громадилися на полицях, ними були обвішані стіни.

      Над стосом паперів висів портрет норвезької королівської пари: король і королева велично дивилися вниз, прямо на відвідувачів, а вікна кабінету, за словами Віг, виходять на Куїнз-ріджент-парк.

      Харрі знайшов щоденник, але записів у ньому було небагато. Він перевірив день, коли сталося вбивство, але на цю дату стояла одна-єдина позначка: «Ман Ю», знайоме скорочення «Манчестер Юнайтед», якщо він не помиляється. Напевно, посол записав для пам’яті, коли по телевізору будуть транслювати футбольний матч, подумав Харрі, і за службовою звичкою висунув шухляди письмового стола, але відразу зрозумів, що одному йому не впоратися: марно було обшукувати кабінет посла, якщо не знаєш, що саме шукати.

      – А де його мобільник? – запитав Харрі.

      – Як я й казала, він завжди носив його із собою.

      – Але в мотелі ми не знайшли ніякого телефону. І я не думаю, що вбивця був злодієм.

      Фрекен Віг знизала плечима:

      – Може, хтось із ваших тайських колег його «конфіскував»?

      Харрі зволів утриматися від коментарів і замість цього запитав, чи не дзвонив Мольнесу в той день хто-небудь із посольства. Фрекен Віг завагалася, але пообіцяла довідатися. Харрі востаннє обвів поглядом кабінет.

      – Хто з посольських працівників останнім бачив Мольнеса?

      Вона замислилася.

      – Мабуть, Санпхет, його водій. Вони з послом були добрими друзями. Водій дуже важко переживає втрату, тому я відпустила його на кілька днів.

      – Чому ж він СКАЧАТЬ