Розколоте небо. Светлана Талан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ссилати, виганяти з села сраною мітлою! – закричав комуніст. – Несвідомим елементам немає тут місця!

      – Ссилай! Вбивай! Ріж мене! Пали! – твердо, впевнено та голосно сказав Федір. – Але ти не маєш права змусити мене йти в комуну!

      – Маю! Маю повне право.

      – І хто ж тобі дав таке право: силувати чесних людей?

      – Радянська влада, Комуністична партія дала мені таке право! – з гордістю промовив Іван Михайлович. – А ти – куркуль, який нажився за рахунок наймитів.

      – Помиляєшся, чекісте, у мене нема наймитів.

      – А мені зараз байдуже, чи є вони, чи немає. Я знаю одне: серед наших свідомих селян тобі нема місця.

      – Бач, як він заспівав! – залементував з місця Йосип Пєтухов. – Досить куркулям скніти над своїм добром! Відібрати все у них! Корів віддати у комуну! Я буду першим, хто напише заяву у колгосп!

      – Я – другий! – підвівся його брат.

      – Я теж хочу написати заяву! – Ганнуся підхопилася з місця.

      – Ось бачиш, куркульська пика, – задоволено сказав Лупіков, – молодь краще розуміє зміни, які прийшли в наше життя!

      Варя оторопіла. Вона взяла за руку Ганнусю, але та різко її висмикнула. Вона підбігла до столу, стала поруч із уповноваженим.

      – Люди, – сказала вона, розчервонівшись, – я хочу сказати: досить гнути спини, працюючи на куркулів. Я і мій батько багато років працювали на багача, не бачачи білого світу. І просвіту не було видно, якби не утворення колгоспів. Лише тепер я буду відчувати себе господарем вільної землі, де ми всі разом будемо вдень працювати, а ввечері відпочивати. Я стану вільною в колгоспі, бо буду знати, що працюю не на когось, а на себе. А що я мала до цього? Каторжна праця, і все! Для чого? Щоб куркулі торби грошима набивали? Досить! Прийшов мій час! Я буду третьою, хто напише заяву! – палко мовила вона. Варя насилу вловлювала слова подруги. Не вірилося, що таке могла казати її мила Ганнуся, яку батьки любили, як рідну дитину, обдаровували її на свята. Вона ж їла з ними з однієї миски! Як вона може?!

      – Я ще хочу сказати, – продовжила Ганнуся. – Я багато працювала на куркуля, а що заробила? Знаєте, чим Павло Серафимович зі мною розрахувався? Ось цими дірявими старими чоботами! – дівчина підібрала поділ сукні, демонструючи взуття. Варю ніби обухом по голові вдарили. Слова подруги різонули серце, як серп стигле колосся. – Я хочу написати ще одну заяву – на вступ у комсомол! – гордовито заявила Ганнуся. Пєтухови одразу ж підвелися, голосно зааплодували.

      – Добре, – Іван Михайлович задоволено посміхнувся. – Такі свідомі громадяни нам потрібні. Дякую тобі! Хто ще хоче взяти слово? – обвів присутніх прискіпливим поглядом.

      З місця підвівся Михайло Чорножуков. Батько його сіпнув за рукав, але було пізно – син уже прямував до столу.

      – Не буду багатослівним, – сказав він, і його погляд розгублено втік від пильного батьківського. – Маю і наділ землі, і господарство, але мені зовсім не шкода віддати все в комуну. Я хочу нового, кращого життя для СКАЧАТЬ