Название: Курячий бульйон для душі
Автор: Эми Ньюмарк
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Биографии и Мемуары
isbn: 978-617-12-7030-5, 978-617-12-4972-1, 978-617-12-7029-9, 978-617-12-7028-2
isbn:
Хребетні пункції були надзвичайно болючими, та лікарям, які пильнували перебіг хвороби, вони були необхідні. Щойно лікар визначив вірусну природу хвороби, курс антибіотиків припинили, мені сказали, що організм сам боротиметься з недугою.
Коли настав День подяки, моя родина зібралася в чоловікових батьків. Тимчасом як вони різали індичку, я лежала в лікарняному ліжку, відчуваючи, що менінгіт виїдає мій мозок. Коли хвороба атакувала мозок із лівого боку, у м’язах правої ноги починалися спазми і страшний біль. Я безперестанку молилася про зцілення й надію. Я тужила за моїм солоденьким хлопчиком.
Раптом я помітила якийсь рух за лікарняним вікном. Я придивилась уважніше, і з очей полилися сльози. Там стояли мій чоловік, його сестра й мама, яка тримала на руках мого малюка, щоб я могла його побачити. Мій двомісячний син дивився на мене крізь скло, яке нас розділяло, наші очі зустрілися. Я відчула приплив рішучості й віри. Я була вдячна й усміхнулася своїй дитині у відповідь. Я знала: незабаром я повернуся додому!
На одинадцятий день мого перебування в лікарні мені зробили ще одну пункцію. Моя права нога зменшилася вдвічі проти звичайного розміру, але, на подив мого лікаря, я на сімдесят відсотків одужала, можна було мене виписувати. Тож Марк привіз додому нас обох. Я намагалася годувати мого синочка, але молока в мене більше не було. Я була дуже розчарована, але яке диво, що наш син не підхопив менінгіту через моє молоко в перший день моєї хвороби!
Ніколи не забуду слів медсестри під час наступного візиту до лікаря. Із болем у голосі вона розповіла мені про свого чоловіка, який залишився паралізованим унаслідок такої самої недуги. Я не могла промовити і слова. Та вдячність сповнила моє серце за Боже милосердя, проявлене до мене. Мій лікар погодився, що мені надзвичайно пощастило, хоч і висловив прогноз, що я завжди накульгуватиму. Я просто відповіла:
– У мене малий хлопчик, я буду з ним бігати. Я ОДУЖАЮ!
Моя віра зростала день у день, коли ми з Марком почали наш режим фізичної терапії. Я не могла вийти з ванни так, щоб не впасти. Не могла тримати дитину, якщо не сиділа. Проте я все слухала стару пісеньку: «Сумувати не треба, все на краще йде!»
Півтора року мені знадобилося, щоб досягти мети. Я цілком відновила праву ногу. Хоч аналізи показали серйозне ушкодження нервів гомілки, нога повернулася в розмір, який був до хвороби. Зміцнювалися м’язи, поверталася сила. На святкуванні другого дня народження мого сина я не тільки не кульгала, а й бігала. Невдовзі я вже викладала аеробіку, ба навіть брала участь у змаганнях із танців!
Серцем, сповненим удячності, я завжди пам’ятатиму той День подяки. Світ сказав мені, що мені гаплик, але в очах своєї дитини я побачила звістку від Бога про мою перемогу. Ніхто навіть не знає сьогодні, що я пережила таку тяжку битву в тому давньому листопаді. Я не можу подати СКАЧАТЬ