Соловецький етап. Антологія. Антология

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ без страху й сумніву ставало до боротьби навіть тоді, коли не було надій на перемогу в перших боях. Сільські священики, вчителі, агрономи, лікарі, кооператори стають на чолі руху селянської маси. Саме ця частина української інтелігенції разом з кращою частиною нашої селянської маси зазнала найважчих репресій і гине в сутичках з большевицькими посіпаками або в казематах ГПУ.

      Але перший тур «ліквідації капіталістичних елементів» і «колективізації» не задовольняє Сталіна. Він поширює цю операцію й поглиблює її під гаслом «сплошной» колективізації. «Сплошная» колективізація була найбільшим лихом для кожного селянина, бо перетворювала його на звичайного кріпака, раба совєтчини. Поруч з колгоспами виростають плантації «совхозів», організуються машино-тракторні станції. Сталін у найкоротший час зосереджує в своїх руках ключі від комор, де зібрано геть усе українське збіжжя, цукор, масло, м’ясо, вугілля. У його кривавих лапах тріпонеться й серце сірої підсовєтської збірноти.

      Найлютіші тирани не видавали таких драконівських законів, спрямованих на «втихомирення» своїх підданців, як їх видав Сталін.

      Рівночасно почався новий, генеральний наступ на українську культуру. Почалися гіркі, пекельні муки української нації. Зрозуміло, що за такого терору, застосовуваного головно проти України, на Соловках не тільки зростає число в’язнів, а й міняється соціяльний та національний склад людности цього острова, сама згадка про який викликає ненависть і жах у кожного чесного українця.

      «Перед самою моєю втечею (25.IX.1929) (на каторзі) було вже дуже мало злочинного світу, а все селяни з України (як контрреволюціонери), а також багато українських священиків і вчителів», – пише один з утікачів. Те саме стверджує і другий: «За останні часи прибуло сюди з Києва й Катеринослава багато студентів. Вони розповідали, що за Єфремовську організацію (СВУ) дуже багато розстріляно; стріляли не сотнями, а тисячами, і самих освічених студентів, а ті, що прибули на Соловки, то кожен дістав по 10 років каторги».

      Прибувши до концтабору, я зустрів багато в’язнів – членів бойових, підпільних організацій. Коли процес СВУ був трагікомедією, влаштованою ГПУ, з метою розгромити український національний рух усередині країни та дискредитувати його за кордоном (бо зізнання підсудних на процесі були «зізнаннями», продиктованими ГПУ), – то десятки, коли не сотні тисяч розстріляних і засланих тоді селян та інтелігентів свідчать про колосальний національний протибольшевицький рух українського народу. Ніхто не може заперечити того, що саме в цей час було заарештовано третину робітників Кременчуцької махоркової фабрики, що належали до «Союзу Визволення України». А це не поодинокий приклад.

      Про розмах цього руху промовляє й такий приклад. Студент педагогічного технікуму Л-ко в 1928—29 роках вже вісім місяців сидить у спецкорпусі ГПУ в Харкові. Він, комсомолець, убив голову райвиконкому. Чому? За що? Хлопець пережив жахливі тортури, проте не говорить, СКАЧАТЬ