Мацюсеві пригоди. Януш Корчак

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ якби не одна страшна небезпека.

      – Дивіться, який він схожий на короля Мацюся, – сказала якось полковникова дружина.

      – Справді, й мені лице його здалося знайомим, але я зразу не здогадався.

      І надумали сфотографувати Мацюся для газети.

      – Нізащо в світі!

      Даремно йому розтлумачували, що, можливо, король Мацюсь надішле йому медаль, коли, переглядаючи світлини, побачить такого маленького солдата.

      – Дурненький, вишлеш батькові свою фотографію, ото він зрадіє!

      – Ні, ні!

      Хай їм грець, тим фотографіям. Мацюсь не на жарт перелякався: а раптом пізнають, здогадаються!..

      – Дайте йому спокій, раз не хоче. А може, так воно й краще. А раптом король Мацюсь іще образиться, стане йому неприємно, що в той час, як він роз’їжджає по столиці на автомобілі, його ровесники дістають рани.

      «Що це, в біса, за Мацюсь, про якого всі так говорять? – Мацюсь подумав «в біса», бо давно вже забув етикет і навчився солдатської говірки. – Як добре, що я втік на фронт».

      Мацюся не хотіли виписувати з шпиталю, навіть упрошували, щоб залишився. Доводили, що й тут для нього знайдеться діло: подавати пораненим чай, допомагати на кухні. Але Мацюсь обурився. Ні, ні за які гроші! Хай отой розмальований Мацюсь роздає подарунки в столичних шпиталях і ходить на похорони офіцерів, а він – справжній король Мацюсь – знову піде в окопи.

      І повернувся у свій загін.

      Розділ одинадцятий

      – Де Фелек?

      – Немає Фелека.

      Фелекові надокучила служба в окопах. Він був жвавий хлопчина й ані хвилини не міг всидіти на місці. А тут сиди цілими тижнями в окопах і голови не вистромлюй, бо зараз же вистрелять. Ще й поручик гнівається.

      – Сховаєш ти свою дурну голову чи ні? – кричить поручик. – Підстрелять йолопа, а тоді вези його в шпиталь, роби перев’язки. І без тебе повно клопоту.

      Раз-другий нагримав поручик, а третього разу посадив Фелека на три дні до холодної на хліб і воду.

      А сталося це так.

      У ворожих окопах змінився загін. Старий пішов на відпочинок, а новий вночі зайняв його місце. Віддаль між ворожими окопами й окопами Фелекового загону була така мала, що солдати обох сторін могли навіть перемовлятися. І от вони почали ображати один одного.

      – Ваш король шмаркатий! – кричать з ворожого окопу.

      – А ваш – недолугий дід!

      – Самі ви діди! Чоботи у вас діряві.

      – А ви – голодні пельки, бурду п’єте замість кави.

      – А ти ходи, покуштуй.

      – Як візьмемо вашого полоненого, то він такий голодний, наче вовк.

      – А ваші обідрані та й голодні.

      – А ви від нас тікали, мов зайці.

      – Зате згодом ми вам всипали.

      – Ви й стріляти не вмієте. Ваші кулі летять просто на горобців.

      – А ви СКАЧАТЬ