Вбивство у «Східному експресі». Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Приготуйтеся до удару. Ваш працедавець, мсьє Ретчетт, мертвий!

      Макквін присвиснув. Крім того, що його очі трохи ширше розплющилися, він не виказував жодних ознак здивування чи смутку.

      – То вони таки дісталися до нього, – сказав він.

      – Що саме ви хочете сказати цією фразою, мсьє Макквін?

      Макквін вагався.

      – Ви припускаєте, – наполягав Пуаро, – що Ретчетта вбили?

      – А хіба ні? – На цей раз Макквін здивувався. – Ну, – повільно продовжував він. – Саме так я й подумав. Ви хочете сказати, що він просто помер уві сні? Чому, старий був міцний, як… як…

      Він замовк, не підібравши жодного порівняння.

      – Ні, ні, – сказав Пуаро. – Ваше припущення цілком вірне. Мсьє Ретчетта вбили. Зарізали. Але хочу знати, чому ви були так упевнені, що то вбивство, а не природна смерть?

      Макквін вагався.

      – Я маю зрозуміти, – сказав він. – Хто ви такий? І що вам до цього?

      – Я представляю міжнародну компанію спальних вагонів, – Пуаро замовк, а потім додав: – Я детектив. Мене звати Еркюль Пуаро.

      Якщо він очікував вразити, то тут зазнав невдачі. Макквін просто сказав: «А, так?» – і чекав, що той продовжить.

      – Можливо, вам це ім’я відоме?

      – Ну, здається, знайоме, але я завжди думав, що так звати жіночого кравця[37].

      Пуаро подивився на нього з огидою.

      – Неймовірно! – сказав він.

      – Що неймовірно?

      – Нічого. Перейдімо до предмету обговорення. Я хотів би, мсьє Макквін, щоб ви розповіли все, що знаєте про покійника. Ви з ним родичі?

      – Ні. Я… я був… його секретарем.

      – Як довго ви обіймали цю посаду?

      – Трохи більше року.

      – Будь ласка, розкажіть мені все, що можете.

      – Ну, я зустрів містера Ретчетта понад рік тому, коли був у Персії…

      Пуаро перервав його:

      – Що ви там робили?

      – Я приїхав із Нью-Йорка, щоб оцінити можливості нафтової концесії. Не думаю, що ви захочете про це слухати. Мене з друзями добре обкрутили на цій справі. Мсьє Ретчетт жив у тому ж готелі. Він саме посварився зі своїм секретарем. Запропонував мені роботу, і я прийняв пропозицію. Тоді я був вільний, тому зрадів, що знайшов добре оплачувану роботу, так би мовити, без проблем.

      – А потім?

      – Ми подорожували. Містер Ретчетт хотів побачити світ. У дорозі йому заважало незнання іноземних мов. Тому я швидше працював гідом, ніж секретарем. Гарні були часи.

      – Тепер розкажіть мені все, що знаєте про свого працедавця.

      Юнак знизав плечима. На його обличчі на мить з’явилося збентеження.

      – Це не так просто.

      – Яке його повне ім’я?

      – Семюель Едвард Ретчетт.

      – Він був громадянином США?

      – Так.

      – З якої частини Америки він походив?

      – Не знаю.

      – Що ж, розкажіть мені, що вам відомо.

      – Правда СКАЧАТЬ